Головною святинею монастиря є Межиріцька ікона Божої Матері („Жизнєподательница”). Із розповіді літопису можна дізнатися, що ця ікона була написана ще у 14 ст. і привезена від Вселенського Паьтріарха князем Острозьким, як подарунок і благословіння за вірність і великі турботи та охорону святого православя. За великий проміжок часу від ікони сталось чимало чудес, які допомогли різним людям. Проте одне чудесне діяння цього образу мало великі позитивні наслідки для історії цілого народу. Отож розкажемо про нього більш докладно.

Поряд з іконою Богородиці «Життєподательниці» ця ікона є однією з найбільших святинь монастиря. Вона знаходиться на колоні, зправа від царських врат. Ікона була написана у XVIII ст. темперними фарбами на дереві. Згодом постать Святого Антонія була закрита паперовою ризою синього кольору.

Ця ікона займає в храмі одне з найпочесніших місць, оскільки присвячена одному з найбільш шанованих на Волині подвижників, який володів Межирічем з 1396 року. Складне життя князя, сповнене смертельної небезпеки та тяжких випробувань у битвах проти ворогів вітчизни, осяяне наприкінці тихою молитвою в Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря, є для багатьох християн прикладом самовідданого служіння Богові та людям. Точна дата його народження невідома. Перша згадка про нього зустрічається в грамоті 1385 р. і пов’язана з одруженням князя на Агафії – сестрі Бродівського боярина Чурила, який у посагу за своєю сестрою передав Федору Бродівську волость. У 1386-1387рр. Феодор Острозький займав почесну посаду намісника Луцька. У 1386, 1390, 1393 рр. Великий князь литовськой і король польський Ягайло (Владислав) та королева Ядвіга підтверджували право князя Федора володіти Острогом, Корцем, Заславом, Хлопотином та іншими містами з належними до них селами. 3 липня 1396 р. Федор Острозький отримав від князя Вітовта грамоту на Рафалівку, Озерни та Межирічі. Всі ці маєтки значно сприяли зростанню економічної та політичної могутності князя і він не жалів грошей для побудови нових церков у своїх містах і селах.

Написана на полотні олійними фарбами, очевидно після передачі церкви православним у 1860-ті роки. За своїми розмірами та стилем виконання вона дуже подібна до ікони Федора Острозького. Очевидно, ці дві ікони малював один художник. Ім’я Іова Почаївського є одним з найбільш відомих не тільки в Україні, але й серед усього православного світу. Його життя, особливо його юнні роки, були безпосередньо пов’язані з князями Острозькими.