Ця ікона займає в храмі одне з найпочесніших місць, оскільки присвячена одному з найбільш шанованих на Волині подвижників, який володів Межирічем з 1396 року. Складне життя князя, сповнене смертельної небезпеки та тяжких випробувань у битвах проти ворогів вітчизни, осяяне наприкінці тихою молитвою в Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря, є для багатьох християн прикладом самовідданого служіння Богові та людям. Точна дата його народження невідома. Перша згадка про нього зустрічається в грамоті 1385 р. і пов’язана з одруженням князя на Агафії – сестрі Бродівського боярина Чурила, який у посагу за своєю сестрою передав Федору Бродівську волость. У 1386-1387рр. Феодор Острозький займав почесну посаду намісника Луцька. У 1386, 1390, 1393 рр. Великий князь литовськой і король польський Ягайло (Владислав) та королева Ядвіга підтверджували право князя Федора володіти Острогом, Корцем, Заславом, Хлопотином та іншими містами з належними до них селами. 3 липня 1396 р. Федор Острозький отримав від князя Вітовта грамоту на Рафалівку, Озерни та Межирічі. Всі ці маєтки значно сприяли зростанню економічної та політичної могутності князя і він не жалів грошей для побудови нових церков у своїх містах і селах.