Навчаючись ще в юнні роки у Відні, при дворі австрійського імператора Максиміліана І, князь Іоанн Острозький під впливом єзуїтів полишив православну віру і став католиком з ім’ям Януш. Він досягнув найбільших політичних висот з усіх представників династії Острозьких і посідав найвищу світську посаду в Речі Посполитій – каштеляна Краківського, був одним з найбагатших магнатів свого часу, користувався великим впливом і авторитетом серед шляхти та відзначався великою побожністю.
У 1603 р. Межиріч перейшов до Януша згідно з актом розподілу володінь князів Острозьких між ним та його молодшим православним братом Олександром. У цей час стосунки між братами настільки загострились, що майже дійшли до збройної сутички. Отож старий князь Василь-Костянтин Острозький вирішив розділити свої землі між двома синами. Важливим пунктом цієї угоди було те, що обидва брати обіцяли дотримуватися толерантних принципів віротерпимості щодо православних та католиків, гарантували, що збережуть привілеї святинь обох віросповідань на своїх землях та будуть опікуватися ними. Але Януш не дотримався цих умов він віддав православну церкву Святої Трійці в с. Межиріч монахам католицького ордену францисканців. Тихе село Межиріч здавна приваблювало його, оскільки давало можливість відпочинку, духовного зосередження та містичного самозаглиблення, що було особливо важливо для набожного князя. 18 лютого 1605р. він домігся від короля Зигмунта ІІІ надання Межирічу магдебургського права, тобто статусу міста, з правом побудови ратуші та міської бані і проведення двох ярмарків на рік: на свята Петра і Павла та Архангела Михаїла згідно з православним календарем.