Свято-Троїцька церква Межирицького монастиря – одна з найвидатніших пам’яток української архітектури XV-XVI століття. На жаль, немає документів, у яких був би точно вказаний час побудови храму, ім’я архітектора або князя, за чиї кошти він був зведений. Традиційно прийнято вважати, що церкву звів син Василя Федоровича Красного – князь Іван Васильович Острозький, хоча існує думка, що її міг збудути й син Івана – Костянтин. Про Івана Васильовича Острозького історикам відомо небагато. Він народився біля 1430 року, а помер між 1466-1474 роками, прославився своїми перемогами над татарами, особливо в битві під Теребовлею 1453 року, а також своїм високим благочестям і вірою, як великий поборник православної церкви, засновник і фундатор Межирицького та Дерманського монастирів.

Навчаючись ще в юнні роки у Відні, при дворі австрійського імператора Максиміліана І, князь Іоанн Острозький під впливом єзуїтів полишив православну віру і став католиком з ім’ям Януш. Він досягнув найбільших політичних висот з усіх представників династії Острозьких і посідав найвищу світську посаду в Речі Посполитій – каштеляна Краківського, був одним з найбагатших магнатів свого часу, користувався великим впливом і авторитетом серед шляхти та відзначався великою побожністю.

У 1603 р. Межиріч перейшов до Януша згідно з актом розподілу володінь князів Острозьких між ним та його молодшим православним братом Олександром. У цей час стосунки між братами настільки загострились, що майже дійшли до збройної сутички. Отож старий князь Василь-Костянтин Острозький вирішив розділити свої землі між двома синами. Важливим пунктом цієї угоди було те, що обидва брати обіцяли дотримуватися толерантних принципів віротерпимості щодо православних та католиків, гарантували, що збережуть привілеї святинь обох віросповідань на своїх землях та будуть опікуватися ними. Але Януш не дотримався цих умов він віддав православну церкву Святої Трійці в с. Межиріч монахам католицького ордену францисканців. Тихе село Межиріч здавна приваблювало його, оскільки давало можливість відпочинку, духовного зосередження та містичного самозаглиблення, що було особливо важливо для набожного князя. 18 лютого 1605р. він домігся від короля Зигмунта ІІІ надання Межирічу магдебургського права, тобто статусу міста, з правом побудови ратуші та міської бані і проведення двох ярмарків на рік: на свята Петра і Павла та Архангела Михаїла згідно з православним календарем.

Коли францисканці покинули обитель, монастир був прийнятий протоієреєм Костянтином Червінським. 13 листопала 1866 р. він освятив головний престол церкви на честь Святої Трійці. Розпочиналась нова сторінка в історії монастиря. Двадцять першого травня 1868 р. було освячено другий південний престол на честь архистратига Михаїла, а дев’ятого литстопада 1869 р. – третій північний престол на честь апостолів Петра і Павла. Повернення церкви православним стало поштовхом до чергових змін в оздобленні її інтер’єру. Більшість зображень католицьких святих і навіть портрети представників роду князів

Острозьких були перемальовані на православні ікони, вівтарі частково розібрані, а їхні декоративні елементи використані при побудові іконостасів.

У 1991 р. згідно рішення Рівненської обласної державної адміністрації на прохання Архієпископа Рівненського і Острозького Іринея (Середнього) на місті діючого сільського приходу було відкрито Межирицький Свято-Троїцький чоловічий монастир. 16 серпня 1991 р. відбулись перші монашеські постриги, які звершив владика Іриней. Він також рукоположив насельників у священницький та дияконський сани. Відроджене монастирське життя очолив архімандрит Феодор (Мельничук), який і на сьогоднішній день є настоятелем обителі. Багато працьовитих рук – це не те, що одні, монастир почав потихеньку оживати і відбудовуватися, відновлювати свою старовинну благоліпність. Зокрема, були відремонтовані і приведені в стан життєздатності келійні корпуси, адже південний корпус не був заселений ще з часів францисканців.